На святі діти розповідали віршики, співали, танцювали та просто раділи, адже, для них організували такий день! Вони почули слово про Різдво та після того, як отримали подарунки - почали ділитись один з одним та з нами. Це було дивовижно, вони пригощають тих, хто їм зробив подарунок - це прекрасно!
За 2 роки роботи в школі – інтернаті ми побачили, що в серцях дітей є великі рани та образи на батьків. Один хлопчик, учень 7 класу сказав: "Я можу пробачити близьких і знайомих, але не можу пробачити тата.. Тому що мені уже 13 років, а я так і не чув його голосу і ніколи не бачив". Коли ми постійно, регулярно приїжджаємо до них, тоді бачимо такі щасливі очі та посмішки, а найголовніше - віру, що про них не забудуть. Тому це для нас дуже цінно: кожна поїздка, подарунок, допомога, розмова - це те, що змінює їх серця та вселяє віру в краще, довіру до інших!